4 квітня 2025 року Релігійна організація «Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України» надіслала виконувачу обов'язків Голови Конституційного Суду України Олександру Петришину переклад українською мовою Висновку № 1219/2024 Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) від 18 березня 2025 року «Україна – Юридичний висновок amicus curiae щодо альтернативної невійськової служби» CDL-AD(2025)006.

Переклад виконав клерк релігійної громади Юрій Шеляженко, доктор філософії з права.

Повідомляє Релігійне товариство Друзів (Квакерів) в Україні

Другим сенатом Конституційного Суду України розглядається справа за конституційною скаргою Зелінського Дмитра Броніславовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 1 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".

4 грудня 2024 року в.о. Голови Конституційного Суду України звернувся до Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) з проханням надати юридичний висновок amicus curiae щодо альтернативної (невійськової) служби.

12 березня 2025 року Релігійна організація «Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України» звернулася до Венеційської комісії з проханням надати такий висновок amicus curiae щодо альтернативної (невійськової) служби для Конституційного Суду України, який не залишатиме сумнівів, що ані відсутність альтернативної служби дійсно невійськового характеру, ані покарання, дискримінація, свавільне позбавлення свободи і катування, або будь-які інші переслідування за серйозні і щирі релігійні чи інші переконання, несумісні з військовою службою, навчанням або обліком для цілей військової служби, категорично неприйнятні за будь-яких обставин, а особливо у воєнний час.

18 березня 2025 року Венеційська комісія оприлюднила Висновок № 1219/2024 англійською мовою "Ukraine – Amicus curiae brief on alternative (non-military) service" («Україна – Юридичний висновок amicus curiae щодо альтернативної невійськової служби») CDL-AD(2025)006. Виноска 46 у ньому згадує про мирне свідчення Квакерів, що з 1660 року виступають проти всіх воєн.

У супровідному листі Квакерів до перекладу Висновку № 1219/2024 йдеться, що як релігійна громада Євангельських Християн (Квакерів), віровчення якої забороняє користуватися зброєю, служити у збройних силах чи будь-яким чином підтримувати будь-яку війну та підготовку до війни, Квакери радіють висновкам Венеційської комісії про те, що «Держави мають позитивне зобов'язання створити систему альтернативної служби, яка повинна бути відокремлена від військової системи» (п. 71), «за жодних обставин сумлінний відмовник від військової служби не може бути зобов'язаний носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни» (п. 72), «передача особи під військове командування суперечить переконанням деяких сумлінних відмовників від військової служби» (п. 51), і що обов'язок «захисту Вітчизни» (стаття 65 Конституції України) «на практиці... не вимагає ані використання військової зброї кожним громадянином, ані включення усіх громадян до системи військового управління», «сумлінна відмова від військової служби та виконання обов'язків солідарності щодо співгромадян не є несумісними в принципі» (п. 53).

Таким чином, зазначають Квакери, Венеційська комісія чітко вказує, що зобов'язання до альтернативної невійськової служби під повністю цивільним контролем (яка може бути пов'язана з ризиками і небезпеками воєнного стану, див. п. 50 Висновку) громадян, релігійні або інші пацифістські (див. п. 33 Висновку) переконання яких несумісні із виконанням військового обов'язку, є максимальним допустимим згідно із вимогами «необхідності і пропорційності» (див. п. 49 Висновку) втручанням у конституційну свободу світогляду та віросповідання, що обмежує таку свободу; якщо держава не передбачає альтернативної невійськової служби під час війни, вона має продемонструвати, що сумлінні відмовники, яким релігія чи переконання не дозволяють виконувати військовий обов'язок, звільнені від військового обов'язку у інший спосіб.

Квакери підкреслюють, що згідно із юридичною позицією, висловленою у пункті 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022, індивідуальне право мати та приймати релігійні або інші пацифістські переконання, що суперечать виконанню військового обов'язку, у внутрішньому аспекті (forum internum) є абсолютним правом, що жодним чином не підлягає обмеженню, і Держава має конституційний обов'язок забезпечити свободу світогляду і віросповідання (релігії), запобігти посяганням на цю свободу третіми особами та не посягати на цю свободу самостійно.

Частиною четвертою статті 35 Конституції України з урахуванням абсолютного характеру, за частиною першою цієї статті, права мати та приймати релігійні переконання, несумісні з виконанням військового обов'язку, у відповідності до статті 24 Конституції України передбачено альтернативну невійськову службу як засіб юридичного захисту права на рівність перед законом та рівноправ'я (недискримінацію) осіб з такими релігійними переконаннями, які не можуть в принципі виконувати військовий обов'язок з об'єктивних причин (через релігійні чи інші пацифістські переконання), порівняно з особами, які не мають таких переконань.

У супровідному листі Квакерів зазначено, що позбавлення громадян з релігійними або іншими пацифістськими переконаннями, які несумісні з виконанням військового обов'язку, можливості в добровільному або обов'язковому порядку (зокрема, шляхом проходження альтернативної невійськової служби цивільного характеру) виконувати свій конституційний обов'язок із захисту Вітчизни згідно із статтею 65 Конституції України у ненасильницькі та беззбройні способи, не під військовим командуванням, становило б не тільки протиправну спробу обмежити свободу світогляду і віросповідання (релігії) у її внутрішньому аспекті (див. п.п. 56, 57 Висновку), але й порушення їх права на рівність перед законом та рівноправ'я (недискримінацію) за статтею 24 Конституції України, яке не має обмежуватися за умов воєнного стану згідно із статтею 64 Конституції України. Дискримінаційне по відношенню до них правове регулювання їх прав та обов'язків порівняно з іншими особами, з якими вони перебувають в однаковому або певним чином схожому становищі, полягає в тому, що, будучи не здатними в принципі виконувати військовий обов'язок з об'єктивних причин (через релігійні чи інші пацифістські переконання), вони на відміну від інших громадян, які не мають таких переконань, за законом позбавлені можливості виконувати свій конституційний обов'язок із захисту Вітчизни, а також на відміну від інших громадян, які за законом звільняються від виконання військового обов'язку з об'єктивних причин (певні стать, вік, стан здоров'я, сімейні обставини, зайнятість чи навчання, тощо), позбавлені можливості так само бути звільненими від виконання військового обов'язку за законом з об'єктивних причин.

Таке дискримінаційне ставлення до громадян з релігійними або іншими пацифістськими переконаннями, які несумісні з виконанням військового обов'язку, через передбачувану стійкість людей у своїх щирих переконаннях нерідко спричиняє порушення зобов'язань України за пунктом другим статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП), відповідно до якого, ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір. Наприклад, у п.п. 90, 91 Сорок першої доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 1 вересня по 30 листопада 2024 року зазначалося, що сумлінні відмовники, всупереч Конституції України і МПГПП, позбавляються волі за «ухилення» від військової служби, свавільно затримуються, примусово направляються на військову службу, піддаються жорстокому поводженню та катуванню; наголошувалося, що згідно з МПГПП право на сумлінну відмову від військової служби не підлягає обмеженням або відступам і закріплено також в Конституції України, однак національне законодавство України неправомірно обмежує це конституційне право лише деякими віровченнями, виключаючи інші, що суперечить чинним зобов'язанням щодо рівності перед законом і недискримінації, передбаченим МПГПП, і крім того, законодавство, яке регулює військову службу під час мобілізації і передбачає підстави для звільнення від неї з інших причин, не передбачає жодних виключень для осіб, які відмовляються від військової служби з міркувань совісті, навіть для тих конфесій та переконань, які зазвичай мають право на альтернативну невійськову службу за нормами національного законодавства.

Квакери висловлюють скромне сподівання, що вказані матеріали будуть взяті до уваги Конституційним Судом України при повному і всебічному, відповідно до статей 2, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», розгляді справи за конституційною скаргою Дмитра Зелінського.

Крім того, Квакери нагадують, що за вченням Господа нашого Ісуса Христа не можна нехтувати найважливішим у Законі: це справедливість, милосердя та вірність (від Матвія 23:23).

Нижче документ в PDF

1))) Виконувачу обов’язків Голови Конституційного Суду України  Олександру Петришину...

2))) ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО (ВЕНЕЦІЙСЬКА КОМІСІЯ)

 УКРАЇНА

ЮРИДИЧНИЙ ВИСНОВОК AMICUS CURIAE

ЩОДО

АЛЬТЕРНАТИВНОЇ (НЕВІЙСЬКОВОЇ) СЛУЖБИ

Прийнятий Венеційською комісією на 142-му пленарному засіданні (Венеція, 14-15 березня 2025 р.) ....

Letter-Constitutional-Court-04-04-2025.pdf