Батьки, які активно живуть своєю вірою та обговорюють духовні питання вдома, значно частіше виховують дітей, які зберігають християнську віру у дорослому віці. Такого висновку дійшли автори масштабного дослідження «Передаючи факел: як віра переходить від покоління до покоління»

 (Passing the Torch: How Faith Moves Across Generations).

Дослідження було підготовлено Інститутом сімейних досліджень (IFS) та організацією Communio. Вчені проаналізували дані понад 60 тисяч дорослих американців, які виросли у християнських сім'ях,

Повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на Christian Today .

Автори дійшли висновку, що саме сім'я залишається найважливішим чинником, визначальним, чи збереже дитина віру у дорослому житті. Дослідження було опубліковано на тлі зростання занепокоєння зниженням релігійності в США. За даними звіту, молоді покоління значно рідше, ніж їхні батьки та дідусі з бабусями, відносять себе до якоїсь релігійної традиції, регулярно відвідують богослужіння та вважають віру важливою частиною свого життя.

Дослідники встановили, що найсильнішим впливом духовне життя дітей є особистий приклад батьків. Діти, чиї батьки щотижня відвідували церкву, більш ніж удвічі частіше самі відвідують богослужіння у дорослому віці – 26% проти 12%.

Також майже дві третини дорослих називали релігію дуже важливою частиною свого життя, якщо їхні батьки активно практикували віру під час їхнього виховання. Серед тих, чиї батьки приділяли вірі менше уваги, цей показник виявився нижчим за половину.

Особливого значення має молитовне життя батьків. Майже половина батьків, які щодня молилися, виховали дітей, які зберегли звичку щоденної молитви у дорослому віці. Серед сімей, де регулярної молитовної практики не було, цей показник виявився меншим за одну третину.

Автори дослідження зазначають, що важливу роль відіграють не лише недільні богослужіння, а й духовні практики у ній. Спільна молитва, молитва перед їжею та інші форми сімейного поклоніння були пов'язані з більш високою ймовірністю того, що діти відвідуватимуть церкву, молитимуться і зберігатимуть віру в Христа у дорослому віці.

Особливо важливими виявилися розмови про віру. Люди, які виросли в сім'ях, де духовні теми регулярно обговорювалися вдома, більш ніж удвічі частіше залишалися активними християнами, регулярно відвідували церкву і молилися щодня. Дослідники вважають, що такі бесіди допомагають дітям зрозуміти не тільки у що вірить сім'я, а й чому ці переконання важливі.

Окрема увага у звіті приділяється ролі батьків. Хоча основну відповідальність за релігійне виховання дітей частіше беруть він матері, найсильніші результати спостерігалися там, де у духовному вихованні брали участь обоє батьків.

Якщо батько та мати разом відвідували церкву з дітьми, рівень релігійної прихильності дітей у дорослому віці сягав 41%. У сім'ях, де брав участь лише один із батьків, цей показник становив 29%.

При цьому лише 17% отців назвали себе основними відповідальними за духовне навчання дітей, тоді як серед таких матерів виявилося 39%. Серед підлітків, які відвідували церкву лише з одним з батьків, 79% ходили туди разом із матір'ю.

Дослідження також показало, що міцний шлюб сприяє передачі віри наступним поколінням. На думку вчених, стабільні сімейні стосунки дозволяють батькам приділяти більше часу та уваги духовному вихованню дітей, а також роблять їхнє наставлення більш переконливим.

Батьки, які повністю задоволені своїм шлюбом, у середньому майже п'ять разів на тиждень обговорювали питання віри з дітьми. У сім'ях, де подружжя було менш задоволене відносинами, такі розмови відбувалися приблизно чотири рази на тиждень.

Діти, які виросли у щасливих сім'ях, також частіше зберігали духовні звички у дорослому віці. Згідно з дослідженням, ймовірність щоденної молитви у дорослих, які виросли у дуже щасливому шлюбі батьків, становить 46%, тоді як у менш благополучних сім'ях – 41%.

Якість відносин між батьками та дітьми виявилася ще одним важливим фактором. Люди, які у дитинстві мали добрі стосунки з обома батьками, значно частіше відвідували церкву, регулярно молилися та вірили у Бога у дорослому віці.

За даними дослідження, наявність міцних стосунків з матір'ю та отцем збільшувала ймовірність щотижневого відвідування церкви на 76%, щоденної молитви – на 66%, визнання релігії дуже важливою частиною життя – на 87%, а віри у Бога – на 97%.

Вчені також виявили, що певну роль може відігравати контроль батьків за використанням телевізора та інтернету дітьми. Проте автори уточнюють, що ці дані були зібрані ще до поширення смартфонів та соціальних мереж.

У звіті наголошується, що церкви не повинні розглядати програми служіння як заміну на сімейне виховання. На думку дослідників, церковні програми, служителі та християнське оточення найефективніші тоді, коли духовне життя підтримується в сім'ї.

Велике значення мають і молодіжні служіння. Підлітки, які брали участь у молодіжних групах, церковних таборах та виїзних заходах, майже вдвічі частіше продовжували регулярно відвідувати церкву у віці від 20 до 30 років порівняно з тими, хто не брав участі у подібних програмах – 22% проти 9%.

Засновник і генеральний директор Communio Джей Пі Де Ганс заявив, що сім'я залишається найвпливовішою «малою групою» у житті людини.

«Коли батьки беруть активну участь в учнівстві своїх дітей, саме тоді віра найчастіше пускає глибоке коріння», – зазначив він.

Співавтор дослідження, викладач Університету штату Огайо Джессі Сміт, наголосив, що сучасна культура сама по собі не передає дітям віру.

«Наше дослідження показує, що батьки є найважливішими людьми у духовному формуванні своїх дітей. Саме вони є головними прикладами, вчителями і наставниками, які закладають основу віри, яку діти зберігають у дорослому житті», – сказав він.

На закінчення автори зазначають, що для подолання релігійного спаду потрібні спільні зусилля сімей та церков. При цьому провідна роль має належати сім'ї, а завдання церкви – допомагати батькам, зміцнювати шлюби та підтримувати служіння підліткам та молоді.