30 червня три керовані авіаційні бомби (КАБ) впали на територію Дому молитви церкви «Добра новина» у Краматорську. Потужна вибухова хвиля пошкодила історичну будівлю: обвалилася частина стелі, вибито вікна, значних руйнувань зазнали внутрішні приміщення.
Для Краматорська це більше, ніж пошкодження ще однієї будівлі. Від початку повномасштабної війни церква стала місцем, куди приходять за продуктами, питною водою, гарячими обідами, молитвою і підтримкою. Саме тому удар торкнувся не лише громади, а й сотень мешканців міста та переселенців, для яких Дім молитви став місцем допомоги й надії.
За словами адміністратора церкви Едуарда Павенка, громада служить у Краматорську вже понад чверть століття. «Це центральна християнська церква міста, розташована майже в центрі Краматорська, у парковій зоні. Будівлю звели ще у 1943 році. Після війни тут був Будинок культури, а 26 років тому його придбала наша церква», — розповідає служитель.
Відтоді стару будівлю поступово відновлювали, і сьогодні вона залишається однією з архітектурних окрас міста.
«Усі ці 26 років ми будували, ремонтували цей дім. Навіть під час війни не припиняли роботи. Це історична будівля, одна з двох у Донецькій області з унікальною акустикою. Ми вкладали в неї сили, молитви і серце».
Церква, яка не залишила місто
Коли почалося повномасштабне вторгнення, багато членів громади евакуювалися. Проте пастор Віктор Павенко, його син Едуард, служителі та частина церкви залишилися поруч із людьми.
Щонеділі тут продовжували звершувати богослужіння. Щовівторка сотні людей отримують гуманітарну допомогу. Двічі на тиждень у Домі молитви готують гарячі обіди для бездомних і переселенців. Приходить по сто осіб. Крім того, церква забезпечує містян питною водою зі своєї свердловини.
«До обов’язкової евакуації на богослужіння приходило 700–800 людей. Сьогодні — близько 300. Щовівторка ми допомагаємо 250–300 людям. У середу та суботу годуємо приблизно по сто людей. Поліція і міська адміністрація самі направляють людей до нас, бо знають: тут дадуть одяг, взуття, їжу, засоби гігієни і підтримають», — розповідає Едуард Павенко.
Серед тих, хто приходить до церкви, — люди з Бахмута, Авдіївки, Покровська, Костянтинівки, Дружківки та інших міст Донеччини.
«Багато хто приїхав без нічого. Через гуманітарну допомогу люди почали знайомитися з церквою. Сьогодні вони приходять не лише по продукти — вони залишаються на богослужіннях, служать разом із нами, відкривають для себе Бога».
Щодня біля церкви набирають близько 12 тонн питної води: «У місті зараз практично немає води. До нас приходять місцеві жителі, військові, переселенці. Ми вдячні Богові, що можемо бути корисними».
«Коли приїхав, побачив дуже болючу картину»
Про авіаудар Едуард Павенко дізнався після телефонного дзвінка від свого батька — пастора церкви Віктора Павенка: «Я почув три вибухи. Потім батько зателефонував і сказав: “У нас вилетіли вікна. Треба приїхати”. Коли я побачив будівлю, це була дуже болюча картина».
Три КАБ вибухнули приблизно за двісті метрів від Дому молитви. Саме вибухова хвиля завдала основних руйнувань.
«У великому залі вибило майже два десятки вікон. Найстрашніше — не витримала стеля, вона обвалилася. Уся будівля зараз у пилюці. Попереду великий обсяг роботи, адже через висоту приміщення відновлення буде непростим».
За словами адміністратора, саме цього дня громада готувалася закуповувати продукти для дитячого табору, який планували провести влітку: «Ми вже готувалися приймати дітей. Але тепер усе змінилося».
Служіння триває
Попри руйнування, громада не припиняє служіння. Сьогодні віруючі продовжують прибирати пошкоджену будівлю й думають про її відновлення. Водночас вони просять усіх небайдужих молитись про церкву та, по можливості, долучитися до ремонту Дому молитви особисто або добровільними пожертвами.
Найменування отримувача: РО РГ ЦХВЄ ДОБРА ВІСТЬ
Код отримувача: 23112463
Рахунок отримувача: UA493052990000026002013904398
Назва банку: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
Попри біль від пережитого, Едуард Павенко говорить про майбутнє з вірою: «Ми живемо вірою. Вірю, що Краматорськ і Слов’янськ були, є і будуть Україною. Вірю, що Бог збереже наші міста. Нам дуже боляче дивитися на ці руйнування, але будемо відновлювати цей дім. Бо для нас це не просто будівля – це місце, де люди знаходять допомогу, молитву і надію».
Ірина Боровкова.
