Сьогодні я вирішив скоріше нагадати, ніж відкрити якусь нову сторінку, про те, що у численних аспектах нашого життя, на жаль, досі надто багато лишилося елементів пропаганди ворога. Сообщает sprotyv.info

Коли минулого разу я був у Києві та отримав низку запрошень на ефіри, мене запитали, коли я наступного разу відвідаю столицю. Я відповів, що вже після Різдва, на що почув: «Оу, так вас чекати аж у січні… як довго!».

Дивно, чи не так? Адже у Києві я буду після справжнього, історично правильного Різдва – наприкінці грудня. Але, насправді корінь усієї цієї історії не в Різдві, а, як би це дивним не здавалося, у Великдень. Хоча, саме святкування Великодня, зовсім ні в чому не винне.

Коли розпався СРСР на поверхню, звільнившись від цензури і заборон, випливло дуже багато інформації, яка демонструє те, як десятиліттями спотворювався світогляд народів, задля пропаганди, багато хто був просто не готовий сприймати правду. І досі продовжують жити в брехні, плекаючи людиноненависницький, кривавий режим, що давно згинув.

Але проблематика обдуреного суспільства, що звикла до столітньої брехні, обмежується не лише історичними питаннями політичного спрямування, а й релігійного. І, мабуть, це найскладніший момент у встановленні істини та відторгнення того, що крім деструктивною пропагандою я й назвати не можу.

Попереджаю одразу — цей текст багатьом не сподобається. Але, я не належу до тих авторів, які підлизуються до суспільної переваги та думки мас. Я озвучую те, що багатьом неприємно чути і навіть зачепить деякі глибинні почуття. Але, в 1991 році і в наступні роки, правду теж багатьом було слухати неприємно, і вона різала ці глибинні почуття. Що вдієш, таке її властивість — не шкодувати, ніякої поблажливості.

Власне, дорогі друзі, Великдень, Вербна Неділя і навіть Різдво, а також багато інших свят, згідно з православним календарем, святкуються, м’яко кажучи, не коректно. І у найближчому оточенні Вселенського патріарха Варфоломія, вперше за багато років, якщо не сказати більше – сторіччя, про це заговорили відкрито ще 2021 року!

Зокрема, у квітні 2021 року, видатний богослов Вселенського Патріархату, архієпископ Іов (Геча) опублікував, не побоюсь цього слова, фундаментальний матеріал, у якому пропонував переглянути процедуру обчислення дати Великодня. У свою чергу РПЦ та її філії тоді відреагували на цей матеріал вкрай болісно, латентно звинувативши Константинополь у єресі екуменізму та зближенні з Римо-католицькою Церквою.

Тим часом, якщо не слідувати політичним перипетіям, а виключно історичній послідовності, то згідно з постановою Першого Вселенського Собору від 325 року, на якій було ухвалено рішення про святкування всіма християнами Великодня в один день, то виходить, що з православним святкування щось не так. І не просто щось…

Нинішня формула, згідно з якою православні продовжують вираховувати дату Світлого Христового Воскресіння, вже давно перестала відповідати астрономічним реаліям. При цьому нинішнє православне святкування Великодня є похідним від порушення канону Першого Вселенського Собору про спільну дату святкування Великодня всім християнам.

І саме про це у своєму, можливо, революційному матеріалі, архієпископ Іова (Гечі) і говорив, а саме — причини відмінності дат святкування, здавалося б, єдиного релігійного свята, як для католиків, так і для православних.

По суті, розрахунок святкування Великодня у католиків і православних кардинально відрізняється і використовує різні інструменти для обчислення відповідного дня. Зокрема, православні для розрахунку відповідного дня застосовують Юліанський календар, запроваджений Юлієм Цезарем у 46 р. до н. е., тобто, до народження Христового. Цей календар, як відомо, від нинішніх астрономічних реалій відрізняється на тринадцять днів.

Крім того, у православному каноні використовуються старі великодні таблиці для визначення повного місяця, більш відомого як пасхалія, що збільшує розкид дат до місяця!

Таким чином відбувається справжній дисонанс дат. Наприклад, весняне рівнодення 21 березня відповідає 3 квітня за григоріанським календарем, який сьогодні використовується у всьому світі. Отже, при повному місяці до весняного рівнодення православні повинні чекати наступного повня, тим самим святкуючи Великдень на місяць пізніше, західної традиції. Тим часом, згідно з постановою Нікейського Собору, Великдень слід святкувати першої неділі після весняної повні.

Питання дат християнських свят уже давно обговорюється. І ця тема була піднята не тільки зараз, а обговорювалася з середини ХХ століття. Але саме ці теми завжди блокувалися, ким би ви думали? Все вірно — Російською Православною Церквою.

Відмінності та розкол, відсутність консенсусу та загальних точок дотику – цьому століттями слідувала РПЦ у своїй діяльності, що в період Російської Імперії, що в період СРСР, що зараз, в епоху російської федерації. По суті, православні на сьогоднішній день не відповідають реальним церковним канонам, які були прийняті всією повнотою Християнської Церкви, ще задовго до поділу на Католицьку та Православну Церкву.

Варто зазначити і те, що в 1977 році відбувся «З’їзд православних астрономів» у православному центрі Константинопольського патріархату в Шамбезі, в рамках якого був розроблений календар, який за точністю перевищує григоріанський і новоюліанський календарі. Цей календар не тільки зберігав би норми нікейського Собору, а й встановлював би загальну дату Великодня, яка влаштовувала як католиків, так і православних, відповідно до астрономічних реалій.

Але, знаєте чим завершилася ця праця? Неприйняттям її Москвою. За фактом нинішня роз’єднаність православної церкви з католицькою, що є повним нонсенсом, є похідною від внутрішньої політичної інтриги Данилова монастиря. Століттями між православними і католиками сіються відмінності, причому не від самих віруючих, а в першу чергу від афілійованих «богословів».

А тому ми поки що залишаємося в’язнями того, що назвати інакше як багатовіковою помилкою я не можу. Якщо тільки не застосувати жорсткіший термін – багатовікової деструктивної пропаганди. Але саме зараз, у новому столітті, з’явився шанс все розставити на свої місця. Але починати треба насамперед із самих себе, морально та психологічно готуючись до того, що в один день потрібно буде перебудовуватись. М’яке і повільне усвідомлення правильності змін, які вже дуже скоро можуть наступити. І не відторгнення, а прийняття того, що вірне, і те, як має бути.

А тому, дорогі друзі, чи готові ви чи ні, але це слід розуміти і приймати. Багато аспектів нашого життя, на жаль, це елементи багатовікової рабовласницької пропаганди.

Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко