Європейський євангелічний альянс запустив нову мережу, покликану допомогти діаспорним та корінним європейським церквам працювати разом як єдина організація на тлі загострення дебатів про міграцію по всьому континенту.
Повідомляє Christian Daily International
Мережа «Єдиний народ» була офіційно запущена на конференції «Надія для Європи 2026» , п'ятиденних зборах близько 250 євангельських лідерів, які відбуваються в Големі, Албанія, до п'ятниці, 9 жовтня, під девізом «Надія в невизначені часи».
Координатором мережі є преподобний доктор Ізраїль Олуволе Олофінджана, директор-засновник Центру місіонерів із країн третього світу. В інтерв'ю виданню Christian Daily International він заявив, що ця ідея обговорювалася роками і зараз вона має особливе значення.
"Обговорення цього питання велося вже досить давно, принаймні п'ять-шість років", - сказала Олофінджана. «І я рада, що це відбувається саме зараз, якщо використати відсилання до Естера. Тому що ми ведемо ці дебати про міграцію у Європі. І тому наявність мережі, яка хоче зосередитись на діаспорі, на тому, як діаспора взаємодіє з корінним населенням Європи чи європейцями, має вирішальне значення».
Від Нігерії до англійських баптистських кафедр
Олофінджана приїхав до Великобританії з Нігерії як місіонер у 2004 році. За його словами, з самого початку він вирішив не очолювати громаду, яка визначається однією-єдиною діаспорною громадою.
"З того часу я цілеспрямовано уникав керівництва діаспорними, нігерійськими або африканськими церквами", - сказав він. «Я працював баптистським пастором серед англійських баптистів, очолював три баптистські церкви та одну незалежну харизматичну церкву».
Він охарактеризував ці громади як багатокультурні, включно з однією церквою, де більшість парафіян складають білі.
Крім пастирського служіння, Олофінджан заснував Центр для місіонерів з країн третього світу, який надає спеціалізовану підготовку місіонерам, які прибувають до Європи. Він також є автором наукових праць з християнства африканської діаспори та африканських місій у Європі.
Послідовні хвилі міграції
Протягом понад двох десятиліть Олофінджана спостерігала, як кілька різних хвиль міграції перетворювали церкви у Великій Британії та по всій Європі.
За його словами, коли він прибув у 2004 році, пізніше він помітив закономірність: кілька місіонерів прибули до Великобританії одночасно, навмисно, із Південної Кореї, Зімбабве, Китаю та Нігерії.
Приблизно у 2014 та 2015 роках була ще одна хвиля. «Іранці приїжджають через деякі конфлікти на Близькому Сході, – сказав він. — Тому зараз одні з найбільших чи найшвидше церков у Великій Британії та інших частинах Європи — це іранські церкви».
Незадовго до пандемії COVID-19 розпочалася міграція з Гонконгу, спричинена політичною напругою у цьому регіоні. За словами Олофінджани, деякі пастори з Гонконгу «вирішили не бути в китайській чи гонконзькій церкві, а інтегруватися в інші церкви та сфери».
Війна Росії в Україні призвела до того, що українці почали відвідувати європейські церкви, «беручи участь у житті церкви по-різному та в різних місцях», — сказав він.
"Таким чином, спостерігалися різні переміщення, послідовні хвилі міграції з різними характеристиками", - сказав він.
Виходячи за межі відносин «орендодавець і орендар».
Відповідаючи на запитання про стосунки між церквами мігрантів та усталеними європейськими громадами, Олофінджана вказав на кілька прикладів передової практики.
Один із найпоширеніших варіантів — спільне використання будівлі, коли громада мігрантів збирається у лютеранській, баптистській чи іншій церковній споруді. У деяких випадках, за його словами, домовленість обмежується лише орендою.
«Деякі з них є відносинами орендодавця та орендаря. Тобто громада просто орендує будівлю і все. Нічого більше не відбувається», - сказав він. «Але інші цілеспрямовано вибудовують відносини і виходять за межі простої угоди орендодавця та орендаря, проводячи спільні богослужіння, організовуючи спільні місії або займаючись спільним учнівством».
Національні євангелічні альянси пропонують ще один шлях. Олофінджана навів приклад Швейцарії та Великобританії, оскільки в обох країнах для роботи з різними громадами використовуються лідери діаспори або міжкультурні лідери. За його словами, Егзон Шала виконує цю роль у Швейцарському євангелічному альянсі, а сам Олофінджана раніше обіймав аналогічну посаду в Євангелічному альянсі Великобританії.
«Міграція, що оспорюється, — серйозна перешкода».
На питання про те, що він вважає найбільшою перешкодою для більш тісних відносин, Олофінджан вказав на те, як в даний час в Європі сприймається міграція, як у суспільстві, так і в церкві.
«Я думаю, що зараз, поки суспільство обговорює, що це означає для нас, люди в церквах теж ставлять ці питання, і вони не впевнені, добре це чи погано, – сказав він. — І багато хто в наших церквах не до кінця переконаний, що міграція — це сила добра».
За його словами, ця невизначеність формує життя всередині релігійних громад.
"Якщо люди не до кінця переконані в тому, що міграція - це сила добра, то в церкві поряд з біженцями та особами, які шукають притулку, сидітимуть люди, які не впевнені в тому, що ця динаміка означає для них", - сказав він. «Тож це бар'єр. Міграція, що оспорюється, — це великий бар'єр».
Його відповіддю на цю перешкоду є учнівство, а саме викладання богослов'я міграції, заснованого на Святому Письмі.
«Учнівство відіграє ключову роль у подоланні цих бар'єрів, – сказав він. — І під цим учнівством я маю на увазі те, як людей навчають богослов'ю міграції, як пояснюють Писання, щоб допомогти людям зрозуміти, що це не просто політичне питання. Що говорить Писання з цього приводу і з цього приводу?
«Кожне плем'я, народ та мова»
Мережа «Єдиний народ» натхненна образом, описаним у Об'явленні 7:9 . «Наша мета — побачити, як Європа може бути перетворена завдяки баченню з Одкровення про кожне плем'я, народ і мову», — сказала Олофінджана.
Згідно з Європейським євангельським альянсом, мета мережі — процвітання євангелічних церков по всій Європі як єдиного цілого. Серед заявлених завдань — визнання національної та етнічної різноманітності в церковних громадах ЄЕА та просування ідеї єдності серед націй та їхніх лідерів. Альянс також заохочуватиме обговорення актуальних проблем новими голосами та сподіватиметься розширити членство в ЄЕА серед нових етнічних церков у Європі, особливо серед молоді та молодих дорослих.
Олофінджана заявив, що мережа планує досягати цих цілей насамперед за допомогою конференцій, консультацій, що об'єднують ключових лідерів, міжпоколінських дискусій та досліджень.
"Ми хочемо зробити це за допомогою діалогу між поколіннями, тому що не можна розділяти міжкультурні та міжпоколінські аспекти", - сказав він. «Ми хочемо провести дослідження, щоб дізнатися більше про динаміку того, що відбувається».
Ще одним напрямом є богословське осмислення. "Ми хочемо зайнятися богослов'ям, тим, як ми займаємося богослов'ям", - сказав він. "Як ми можемо навчити пасторів працювати з багатонаціональною громадою?"
Мережа також має намір надавати практичні ресурси для церковних лідерів. "Багато пасторів запитують: "Як мені керувати? Які книги мені читати? Що мені потрібно робити?" - сказав Олофінджана.
Ця мережа служитиме національним альянсам, діаспорним мережам і рухам, а також міжкультурним мережам.
"Ми хочемо поєднати розрізнені факти, отримати спільну виставу і об'єднати їх", - сказав він. «Це наша надія та мрія».
Почніть з Писання.
На питання про те, що він порадив би пасторам, які не впевнені в тому, як підходити до проблеми міграції в умовах політичної поляризації, Олофінджана закликав почати з Біблії, а не з публічних дебатів або обговорень у соціальних мережах.
«Я б сказав, що їм потрібно звернутися до Святого Письма. Їм не слід дотримуватись алгоритмів, які кажуть: „О, мігранти прибувають на човнах“, — сказав він. — Добре, це реальність, яку ми не можемо ігнорувати. Так, вони прибувають, але як ми, християни, маємо реагувати?»
Він визнав різницю між легальною та нелегальною міграцією, але заявив, що християнська відповідь має початися в іншому місці.
«Що говорить Біблія про мандрівника? Як нам слід приймати мандрівника? Гостинність, що це означає? - Сказав він. — Це має бути нашою відправною точкою, не політика міграції, а учнівство, гостинність та привітання».
За його словами, церква, яка робить це добре, стверджує гідність інших та бере участь у Великому дорученні, не залишаючи при цьому свою громаду.
«Це означає, що ви визнаєте людяність інших людей. Це означає, що ви визнаєте, що інші люди, які відрізняються від нас, створені на образ Божий, і ви втілюєте це в життя», — сказав Олофінджана. «І таким чином ви берете участь у міжкультурній місії, тому що ви приймаєте до своєї церкви людей з усього світу».
«Ми повинні йти та звертати до учнів усі народи, — додав він. — Тобто ви робитимете це в буквальному розумінні, вітаючи та надаючи гостинність різним людям».
