Глобальна церква не може дозволити собі залишатися осторонь міжнародних політичних і соціальних процесів і повинна брати активну участь в обговореннях на таких майданчиках, як Організація Об'єднаних Націй.

Про це заявив старший політичний радник П'ятидесятницької місії з розвитку (PMU) та представник Всесвітнього братства п'ятидесятників при ООН Мікаель Єгерског.

Свою позицію він виклав в аналітичному коментарі, опублікованому Європейським євангельським альянсом, де підкреслив, що в умовах зростання глобальної нерівності, конфліктів, кліматичних криз та соціальної фрагментації християнський голос особливо необхідний,

Повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на Christian Daily .

За словами Єгерського, рішення, які приймаються на міжнародних форумах, мають довгострокові наслідки для мільйонів людей і безпосередньо впливають на життя громад, яким є церкви по всьому світу. «Рішення, які приймаються у глобальних залах засідань, розходяться хвилями по всьому світу та формують повсякденну реальність наших громад. Тому участь церкви – це не лише моральний обов'язок, а й практична потреба», – зазначив він.

У статті під назвою «Чому церква повинна включатися: уроки Дохи» Єгерський  розповів  про свій досвід участі в міжнародних зустрічах і підкреслив, що внесок християн у такі процеси, як і раніше, вкрай затребуваний. Він описав сучасну ситуацію як світ, що стрімко змінюється, де посилюється нерівність, руйнується довіра, кліматичні проблеми стають все більш гострими, а технології розвиваються швидше, ніж суспільство встигає їх осмислити.

«Ми можемо або говорити з тими, хто має владу, або мовчати. А мовчання рідко щось змінює – хіба що робить церкву недоречною», – заявив він.

Як приклад Єгерського навів Другий всесвітній саміт із соціального розвитку, що пройшов 4–6 листопада в Досі (Катар). За його словами, це була одна із найбільших конференцій ООН цього року, яка зібрала близько 15 тисяч делегатів. У ході дискусій часто звучали поняття «справедливість» та «людська гідність» у контексті Порядку денного ООН у сфері сталого розвитку до 2030 року, що включає 17 глобальних цілей, прийнятих усіма 193 державами – членами ООН.

Хоча обговорення Єгерського назвав надихаючими, він також вказав на брак конкретних результатів.

«Конкретні плани? Їх було небагато», – зазначив він, нагадавши, що, за оцінками ООН, лише близько 12% цілей сталого розвитку наразі реалізуються відповідно до плану.

Проте радник застеріг від розчарування та відмови від участі. За його словами, важливо зберігати досягнуте, вчитися на помилках та брати активну участь у формуванні майбутнього порядку денного соціального розвитку. Саме тут, вважає він, церква може відіграти ключову роль.

«Це простір, де церква може лідирувати – не нав'язуючи, а служачи; не відступаючи, а входячи в діалог», – наголосив Єгерський.

Він зазначив, що коли ухвалюються рішення щодо бідності, міграції, клімату та справедливості, «церква має бути там». При цьому він застеріг від перетворення участі на демонстрацію релігійної символіки чи боротьбу за власний вплив.

«Ми повинні бути присутніми не для того, щоб розмахувати християнським прапором, а тому, що ми приносимо те, чого світ відчайдушно потребує: місцеві голоси з локальними рішеннями та моральний компас, укорінений в Євангелії», – сказав він.

Єгерског також підкреслив, що однієї лише фізичної присутності недостатньо – необхідне активне та відповідальне залучення. За його словами, церкви нерідко голосно висловлюються з духовних питань, але залишаються надто тихими в соціальних темах, незважаючи на те, що Писання закликає до любові до ближнього, захисту вразливих та пошуку справедливості.

Відповідаючи на скепсис щодо розмов про мораль і надію в сучасному світі, Єгерског зазначив, що надія – це не наївне очікування, а рушійна сила для дій. Саме вона спонукає до захисту гідності людини, протистояння несправедливості та творення світу.

Він наголосив, що віруючі громади пропонують не лише слова підтримки, а й практичні рішення: розвинуті мережі взаємодопомоги, локальні ініціативи та бачення людського процвітання, що виходить за межі матеріального благополуччя. «Під час криз церкви часто виявляються серед перших, хто приходить на допомогу. Це не маргінальна роль, а центральний внесок у побудову справедливого майбутнього», – заявив він.

На завершення Єгерског нагадав європейським євангельським християнам, що їхня надія вкорінена у Христі та супроводжується покликанням бути «сіллю і світлом» у світі, що шукає орієнтири. «Ми повинні бути присутніми там, де приймаються рішення, і робити внесок надією та практичними рішеннями. Майбутнє соціального розвитку – це політика, а й питання моралі. І в такий час церква не може дозволити собі мовчати», – сказав він.