Міжобласний молодіжно-підлітковий християнський табір під гаслом «Народжений перемагати» відбувся 14-17 липня 2025 року в селі Озерище Черкаської області.
У таборі взяли участь понад 150 осіб із Черкаської та Кіровоградської областей — підлітки, молодь та служителі. Метою зустрічі було не лише спілкування та відпочинок, а насамперед — пошук Бога, духовне укріплення й особиста зустріч із Христом.
Об’єднавши зусилля, служителі церков із двох областей організували подію, яка не просто запам’яталася — вона залишила глибокий духовний слід у багатьох серцях.
Програма табору була насиченою: спортивні ігри, семінари, вікторини, командні конкурси, купання, обговорення в малих групах. Завдяки таким форматам вдалося створити атмосферу єдності, довіри та відкритості, де кожен мав змогу не тільки краще пізнати інших, але й по-новому відкрити для себе Бога.
Найбільшу цінність мала духовна частина табору. Промовці ділилися Словом Божим, власним досвідом і свідченнями слави Божої. Серед них – старший пресвітер Кіровоградського обласного об’єднання УЦХВЄ Анатолій Філіпенко, пастор київської церкви «Філадельфія» та керівник руху «Щастя поруч» Юрій Кавун, директор Департаменту молодіжного служіння УЦХВЄ Василь Черняк та пастор церкви села Дубіївка, що на Черкащині, Мирослав Сівков.
Сильним і щирим зверненням запам’ятався виступ Василя Черняка, який підкреслив: «Коли дивишся на світ — легко засмутитися. Коли дивишся на себе — приходить розчарування. Але коли дивишся на Христа — знаходиш мир, бо саме тоді усвідомлюєш: є Той, хто чує твої молитви. Бог шукає не досконалості, а щирості. Якщо маєш проблему, не приховуй її, говори з Богом відкрито, бо зі щирими Він поводиться щиро».
Кожен виступ був важливим, але кульмінація настала під час завершального служіння, коли на заклик старшого пресвітера Анатолія Філіпенка понад 40 молодих людей та підлітків вийшли наперед для молитви покаяння. Це був момент глибокого духовного пробудження.
Також великого відгуку в серцях учасників набули слова Мирослава Сівкова: «Коли ми падаємо — але встаємо, це свідчення того, що ми живі. Якщо ми не здаємося — Бог уже діє всередині нас. Кожен проходить свій шлях, має свої рани й перемоги. Але суть не в тому, щоб уникнути боротьби — а в тому, щоб пройти її разом із Христом».
Цей табір ще раз довів: коли церкви єднаються, покоління служать одне одному, а серця відкриті до Бога — відбувається щось значно більше, ніж подія. Відбувається справжня зустріч із живим Христом.
Олена ЖЕЖЕР.
