Увечері 3 лютого за вашингтонським часом у рамках Українського тижня у США відбулася зустріч релігійних лідерів України та української діаспори в Америці, присвячена духовному виміру війни, ролі Церкви у збереженні свободи та відповідальності християн за адвокацію України у світі.
Церква, діаспора та правда про війну
Учасники зустрічі говорили про спільний досвід війни — той, який переживають українці в Україні, і діаспору, що проживає, намагаючись донести правду до американського суспільства.
Євстратій Зоря підкреслив, що українські церкви публічно та послідовно засуджують російську агресію та роль Російської православної церкви у її виправданні. За його словами, завдання церков — бути свідками правди у світі, де брехня поширюється швидше за факти.
Діаспора як жива частина України
Священнослужителі української діаспори ділилися практичним досвідом допомоги Україні.
Пастор Прохор розповів про активну участь діаспори щодо:
підтримки дитячих таборів в Україні;
програмах відновлення для дітей загиблих;
будівництві реабілітаційних центрів;
запрошення українців до США для тимчасового відновлення.
Він наголосив, що діаспора не відокремлює себе від болю України, а переживає війну з народом.
Втома, але не байдужість
Пастор Вадим Дашкевич звернув увагу на складний стан українських церков у США. За його словами, американське церковне середовище втомилося війною, бюрократичними затримками та нестачею зрозумілих рішень. В той же час війна пробудила нову хвилю патріотизму серед українців в Америці.
Він наголосив, що Україні не вистачає єдиного, системного джерела адвокації, яке послідовно працює з американським суспільством, політиками та церквами.
Свідоцтво поколінь
Музикант і служитель Джордж Давидюк, народжений у США, але з українським корінням, поділився особистим свідченням. Його поїздка в Україну ще 1973 року, коли побачив русифікацію та переслідування, стала переломним моментом життя та служіння українському народові. Він наголосив, що різні деномінації об'єднує любов до Бога та України.
Пастор Петро Голосинський, який прожив у США понад 30 років і вивчив українську вже після початку війни, зазначив, що багато американців досі мало знають про Україну. Він навів приклад конгресмена із церкви, який голосував проти підтримки України, вірячи російській пропаганді про переслідування християн. Саме тому, за його словами, діаспора має навчитися говорити з американцями їхньою мовою фактів та цінностей.
Пророчий голос та відповідальність
Ігор Бандура нагадав, що українська присутність у Вашингтоні спочатку будувалася довкола молитви. Саме молитва, за його словами, об'єднувала людей із різними політичними поглядами – демократів та республіканців – навколо імені Ісуса Христа.
Він наголосив, що війна проти України спочатку була значно ширшою, ніж боротьба за територію:
«Ми зрозуміли, що ця війна не лише про Україну. Це війна за цінністю. Путін намагався відновити імперію та водночас зруйнувати Захід. І ми знали: якщо ми станемо проти цього зла, це має розбудити Захід».
За словами Бандури, українці стали свідками того, як «старий світ розпадається»: друзі стають ворогами, а ті, від кого не очікували на підтримку, іноді допомагають більше традиційних союзників. Він наголосив, що світ увійшов у фазу глибокої моральної дезорієнтації, де люди уникають відповідальності та намагаються домовитися зі злом.
Особливу увагу приділив Ігор Бандура темі ілюзій:
“Ми сподівалися, що війна призведе людей до повернення цінностей. Але ми недооцінили глибину катастрофи, до якої прямує світ. Люди не хочуть брати відповідальності. Вони думають, що можна заплющити очі і все якось влаштується».
Він застеріг від спроб компромісу зі злом, використовуючи яскраву метафору:
«Не сідайте з дияволом грати у кістки – ви вже програли. Зло підле, хитре і завжди намагається пролізти далі».
На переконання Бандури, свобода, гідність і правда – це не абстрактні гасла, а цінності, за які потрібно платити ціну. І якщо товариства не готові цю ціну платити, деградація лише поглиблюватиметься. Він звернувся і до біблійної перспективи, зазначивши, що Святе Письмо прямо говорить про наслідки втечі від відповідальності:
«Кому Бог дав більше – з того більше й спитає. Якщо цього не буде, стане ще гірше. Про це свідчить і есхатологія».
Окремо Ігор Бандура наголосив на ролі Церкви в Україні, наголосивши, що без міжконфесійної єдності країна могла б не вистояти:
«Ми дякуємо за армію. Але моральний дух утримує Церква. І сьогодні нам треба гуртуватися тут, в Америці, так само, як ми гуртуємося в Україні».
Він закликав інвестувати ресурси не тільки в гуманітарну допомогу, а й у єдність церков, розвиток міжцерковної співпраці та формування спільного голосу, здатного бути почутим у США.
Виступ Ігоря Бандури став одним із ключових духовних акцентів зустрічі — нагадуванням, що війна проти України є частиною ширшого цивілізаційного протистояння, в якому нейтралітет і мовчання більше не є морально прийнятними позиціями.
Від слів до дій
Під час обговорення пролунали конкретні пропозиції:
системна адвокація України серед політиків та церков США;
поєднання публічних звернень, посту та молитви;
інвестиції у молоде покоління, освіту та підготовку лідерів;
фінансова та інформаційна підтримка адвокаційних ініціатив;
формування міжцерковної євангельської платформи США.
Михайло Бріцин наголосив, що релігійна свобода — це «гра в довгу», яка потребує постійної комунікації, а не реакцій лише у кризові моменти.
Ключові висновки зустрічі
Війна проти України – це війна за цінності, а не лише за кордон.
Церкви залишаються ключовим носієм морального духу та правди.
Діаспора має перейти від емоційної підтримки до структурної адвокації.
Брехня вбиває повільніше бомб, але отруює свідомість - їй потрібно протистояти правдою.
Єдність церков є духовною силою, без якої б Україна не вистояла.
Зустріч стала важливим майданчиком чесної розмови про відповідальність християн — як в Україні, так і за її межами — за свободу, гідність і майбутнє світу, що стрімко змінюється.