«У найгірші моменти я просто молився, молився своїми словами. Я просто просив Бога накрити нас плащем і навіть уявляв, що над нами блакитний плащ, у вигляді неба, що накриває нас і захищає від попадання мін. Кілька разів ситуація була настільки критичною, що я вже просив Його прийняти мою душу».

Про це сказано на сторінці   Дар Божий.

«Думаю, у ті важкі часи я навчився довіряти Богові. Адже часто я повторював слова на кшталт: "Я не знаю, що на мене там чекає і не знаю до кінця для чого Ти мене посилаєш туди, але прошу, допоможи виконати те, для чого посилаєш мене туди так, як Ти цього хочеш, щоб ніхто не загинув. Зроби мене знаряддям у Твоїх руках".

І далі треба було лише слухати. Іноді це було передчуття, що цього разу варто їхати іншою дорогою. Іноді - вчасно почутий вихід міни, або градів, кілька разів нас рятувало те, що я почув гуркіт ворожого танка, що їде на нас. Іноді просто правильно прийняте рішення зупинитись, щоб міна впала перед нами, а не у нас. 

Таких моментів і рішень було тисячі, і за те, що я ще живий і живими поверталися ті, що зі мною їздили, гадаю, варто подякувати виключно Йому. Тому що навіть з погляду статистики, стільки мін, скільки випустили по мені, навіть якби їх вистрілювали все не прицільно, а навмання, то більше сотні мають просто потрапити до мене».

Нещодавно Роман отримав нагороду від Президента України.

Нехай його життя і надалі буде збережено нашим Господом, нехай і надалі він буде знаряддям у Його руках!